Коли у 2012 році я познайомилася зі своїм чоловіком, я не те що невміла готувати, я навіть яєшню не могла нормально посмажити.  На той час, я займалася дизайном одягу (мала власний бренд), а до цього, керувала власним рестораном. Тож мій спосіб життя не вимагав від мене постійних соціальних активностей і харчувалася я виключно у закладах громадського харчування, а якщо щось. колись, з'являлося в моєму холодильнику, то це були або фрукти з цукерками, або готова їжа з ресторану, котру я мала лише підігріти.

Коли ми з чоловіком почали жити разом,  то стиль мого харчування не змінився, ми продовжували їсти у ресторанах і замовляти готову їжу додому.  Але враховуючи те, що ми жили у передмісті, це було досить незручно, і я почала намагатися готувати. Я звикла їсти смачну й красиву ресторанну їжу, тому звісно, намагалася готувати саме те, до чого звикла. Я багато навчалася, вчилася готувати виключно по кулінарних книгах всесвітньо відомих та визнаних шефів, таких як Хестон Блюменталь, Пьєр Ерме, Антоніо Карлуччо тощо. І одного разу зрозуміла, що в мене виходить навіть краще ніж у ресторанах. А мої рідні та друзі, своїми компліментами моїм стравам, та тим, що постійно просили рецепти страв, якими я їх пригощала, лише це підтверджували це. 

І ось, коли я вже втомилася диктувати подругам свої рецепти телефоном, я попросила чоловіка (він в мене програміст), написати мені якийсь додаток для телефону чи комп'ютера, щоб я мала змогу записувати свої рецепти туди, і коли в мене хтось просить рецепт, просто скопіювати його, та надіслати смскою або електронною поштою. На ща він запропонував мені просто завести кулінарний блог, в котрий я зможу писати свої рецепти, які мої друзі завжди зможуть там знайти. 

Саме так, у 2013 році, з'явився Lovekitchen.me. І ви навіть не уявляєте мого здивування, коли я зрозуміла, що це цікаво не лише мені та моїм друзям, а й 10000 людей, котрі підписалися на блог протягом першого року його існування.